Бібліотека БДМУ

Головна

Спрощенний режим

Опис

Бази даних

Періодичні видання - результати пошуку

Вид пошуку

К Н И Г И

Періодичні видання

Дисертації та автореферати

Фонд рідкісних видань

Електронна Навчальна література

Публікації засновників кафедр БДМУ

Нововведення у сфері охорони здоров'я

Календар пам'ятних дат

Доступ до повнотекстових книг Springer Nature (через IP-адреси БДМУ)

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ФУ18/2017/6<.>

Загальна кiлькiсть документiв : 12
Показанi документи с 1 за 12

Шаяхметова, Г. М.
Етанол-індукована перебудова метаболізму: наслідки для репродуктивної функції [Текст] / Г. М. Шаяхметова // Фармакологія та лікарська токсикологія : двомісячне науково-практичне, медичне видання. - 2017. - № 6. - С. 3-14. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2227-7943
MeSH-головна:
ЭТАНОЛ (вредные воздействия)
ОБМЕН ВЕЩЕСТВ (действие лекарственных препаратов)
РЕПРОДУКТИВНОЙ СИСТЕМЫ ФИЗИОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОЦЕССЫ (действие лекарственных препаратов)
Анотація: Добре відомо, що надмірне споживання алкоголю веде до порушень основних метаболічних шляхів. Етанол метаболізується, в основному, за двома шляхами – окиснювальним (головним чином, у печінці) і не окиснювальним (в основному, у позапечінкових тканинах). Важко виділити основний механізм, що враховуватиме всі можливі впливи алкоголю на організм або навіть на один конкретний орган. Багато різних механізмів діють узгоджено, відображаючи спектр реакцій організму на незліченну кількість прямих і непрямих ефектів етилового спирту. Неможливо ігнорувати існуючу специфіку метаболічних процесів у гонадах, характерних тільки для цих органів, та факторів, що впливають на кінцевий результат. Перш за все, це: а) висока залежність усіх обмінних процесів у цих органах від продукції та функціонування гормонів; б) вікові особливості біотрансформації; в) міжстатеві відмінності швидкості та характеру метаболічних процесів. У цьому огляді зробили спробу викласти відомі на тепер дані стосовно метаболічних змін у чоловічих статевих органах, спричинених алкоголем, та пояснити деякі механізми тестикулярної токсичності етанолу. Побічні ефекти етанолу на чоловічі гонади численні, серйозні та впливають на всі без винятку метаболічні процеси. Ступінь відносного значення цих ефектів для збереження структури та функцій гонад й оборотності негативних змін залежить від часу експозиції, дози та режиму споживання етанолу, а також від віку, фізіологічного стану та супутніх чинників. Наразі накопичені численні дані стосовно прямого й непрямого впливу алкоголю на метаболізм нуклеїнових кислот, білків, ліпідів, вуглеводів у сім’яниках. Ці порушення супроводжуються одночасними змінами енергетичного обміну й утворенням низькомолекулярних сполук. Під час реалізації гонадотоксичного ефекту етанолу виникає широка мережа системних перетворень, що стосуються усього комплексу метаболічних взаємозв’язків.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Стечишин, І. П.
Антиоксидантна та гіпоглікемічна активність біофлавоноїдів за цукрового діабету ІІ типу [Текст] / І. П. Стечишин, А. І. Дуб // Фармакологія та лікарська токсикологія : двомісячне науково-практичне, медичне видання. - 2017. - № 6. - С. 15-22. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2227-7943
MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 (лекарственная терапия)
ФЛАВОНОИДЫ (прием и дозировка)
АНТИОКСИДАНТЫ (прием и дозировка)
ГИПОГЛИКЕМИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА (прием и дозировка)
Анотація: Мета дослідження – здійснити огляд літератури щодо фармакологічної ефективності біофлавоноїдів за цукрового діабету (ЦД) ІІ типу та обґрунтувати створення на їхній основі препарату гіпоглікемічної та антиоксидантної дії. Під час дослідження застосовували методи системного аналізу електронних та літературних джерел інформації наукового характеру. Однією з причин розвитку ускладнень за ЦД вважають оксидативний стрес (ОС), внаслідок чого порушуються регенеративно-проліферативні процеси в ендотеліальних клітинах і формується проатерогенний стан. Більше того, ОС, індукований гіперглікемією, запускає механізми пошкодження ?-клітин внаслідок накопичення молекул проінсуліну (які, до того ж, мають проатерогенний потенціал) та інсуліну в ендоплазматичному ретикулумі, а також загибелі інсулін-продукуючих клітин шляхом апоптозу, що сприяє прогресуванню ЦД. Сьогодні фітотерапія є важливою складовою частиною лікування хворих на ЦД. Вона може використовуватись за певних типів і стадій захворювання як монотерапія в комбінації з дієтотерапією, а також як допоміжна терапія, зважаючи на важливість запобігання ускладненням ЦД, – у комбінації з цукрознижуючими засобами та інсуліном. Очевидно, що терапія антиоксидантами може бути корисною допоміжною терапією до традиційного лікування цукрознижуючими препаратами. Рослинні лікарські препарати на основі флавоноїдів завдяки своїм властивостям регулювати процеси вільнорадикального окиснення в клітинах можуть вважатися засобами патогенетичної терапії порушень, які спостерігаються за ЦД. Флавоноїди не проявляють кумулятивну або токсичну дію, та в дуже високих дозах не викликають будь-яких негативних явищ, на відміну від синтетичних препаратів. Препарати лікарських рослин, у тому числі з вмістом чорниці, шовковиці та квасолі, які характеризуються не лише гіпоглікемічною, але й антиоксидантною дією, є перспективними для створення нових ефективних засобів фармакотерапії ЦД.

Дод.точки доступу:
Дуб, А.І.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Подольський, І. М.
Роль опіоїдергічної ланки антиноцицептивної системи в механізмі аналгетичної дії атристаміну [Текст] / І. М. Подольський, С. Ю. Штриголь // Фармакологія та лікарська токсикологія : двомісячне науково-практичне, медичне видання. - 2017. - № 6. - С. 23-30. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2227-7943
MeSH-головна:
АНТИДЕПРЕССАНТЫ (терапевтическое применение)
АНАЛГЕЗИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА (прием и дозировка)
Анотація: Результати попередніх досліджень перспективного антидепресанта 2-метил-3-(феніл- амінометил)-1Н-хінолін-4-ону, що під лабораторною назвою «Атристамін» є об’єктом поглибленого фармакологічного вивчення, доводять аналгетичні властивості цієї сполуки. Оскільки опіоїдергічна ланка антиноцицептивної системи є однією з найважливіших систем контролю за болем, дослідження участі опіоїдних рецепторів у механізмі знеболювальної дії речовини, що її виявляє, є обов’язковим. Мета дослідження – з’ясувати в експерименті роль опіоїдергічної системи в механізмі знеболювального ефекту атристаміну та оцінити можливий адиктивний потенціал досліджуваної сполуки. Дослідження виконано в два етапи: на першому – визначали участь опіоїдергічної ланки антиноцицептивної системи в реалізації аналгетичного ефекту атристаміну на моделі теплової імерсії хвоста мишей шляхом фармакологічного аналізу з використанням антагоніста опіоїдних рецепторів налоксону, на другому – оцінювали адиктивний потенціал досліджуваної сполуки. Результати першого етапу досліджень показали, що налоксон повністю усуває аналгетичний ефект атристаміну, що свідчить про участь опіоїдергічних механізмів у знеболювальній дії сполуки на моделі соматичного болю. Адиктивний потенціал атристаміну визначали в мишей, яким його вводили внутрішньошлунково в дозі 100 мг/кг протягом 14 днів, за комбінованим дизайном експерименту, що поєднує можливість виявлення як спонтанної (внаслідок неотримання чергової дози речовини), так і налоксон-індукованої абстиненції. За сукупністю отриманих результатів другого етапу дослідження доведено, що перспективний антидепресант атристамін, який виявляє аналгетичні властивості, адиктивного потенціалу не має.

Дод.точки доступу:
Штриголь, С.Ю.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Бондарєв, Є. В.
Вплив препаратів глюкозаміну та ацетилсаліцилової кислоти на артеріальний тиск і показник ЕКГ за умов експериментальної холодової травми [Текст] / Є. В. Бондарєв, С. Ю. Штриголь // Фармакологія та лікарська токсикологія : двомісячне науково-практичне, медичне видання. - 2017. - № 6. - С. 31-36. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2227-7943
MeSH-головна:
ГЛЮКОЗАМИН (терапевтическое применение)
АСПИРИН (терапевтическое применение)
АРТЕРИАЛЬНОЕ ДАВЛЕНИЕ (действие лекарственных препаратов)
ОБМОРОЖЕНИЕ (лекарственная терапия)
Анотація: Серед населення України холодові травми (ХТ) є досить частим явищем і виникають частіше в зимовий час, кількість постраждалих становить понад 12 000 осіб. Більшій частині постраждалих необхідне стаціонарне лікування, смертність перевищує 10 % випадків. Проблема ХТ вивчена недостатньо, на ринку України арсенал ефективних фригопротекторних засобів обмежений. Мета дослідження – порівняти вплив препаратів глюкозаміну – «Глюкозамін-С БХФЗ», субстанції глюкозаміну гідрохлориду (Г г/х) та ацетилсаліцилової кислоти (АСК) на стан серцево-судинної системи за умов експериментальної гострої ХТ. Модельна гостра ХТ у щурів призводить до значного зниження ректальної температури та артеріального тиску, брадикардії, подовження тривалості QT і підвищення вольтажу зубця T щодо групи інтактного контролю. Збільшення тривалості QT свідчить про подовження електричної систоли шлуночків. Під впливом препаратів глюкозаміну ступінь гіпотермії зменшується, нормалізується артеріальний тиск (особливо на тлі Г г/х). Г г/х найбільшою мірою сприяє нормалізації ЕКГ (за винятком брадикардії), вірогідно зменшує систолічний показник, що свідчить про посилення скоротливості міокарда. АСК за гострої ХТ мало впливає на температуру тіла, хоча сприяє тенденційному зростанню артеріального тиску, не усуває порушень ЕКГ за виключенням нормалізації тривалості QT.

Дод.точки доступу:
Штриголь, С.Ю.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Антибактеріальна активність амінопропанолів з адамантильним і N-алкіларильним радикалом відносно біоплівок E.coli [Текст] / Д. М. Дудікова [та ін.] // Фармакологія та лікарська токсикологія : двомісячне науково-практичне, медичне видання. - 2017. - № 6. - С. 37-42. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2227-7943
MeSH-головна:
ПРОПАНОЛАМИНЫ (терапевтическое применение)
БИОПЛЕНКИ МИКРООРГАНИЗМОВ (действие лекарственных препаратов)
ESCHERICHIA COLI (действие лекарственных препаратов)
Анотація: Утворення біоплівок мікроорганізмами створює великі труднощі в клінічній практиці, оскільки при цьому значно підвищується стійкість бактерій до антибактеріальних і дезінфікуючих засобів, збільшуються витрати на лікування пацієнта, зростає летальність від інфекційних ускладнень. Тому перспективним є пошук нових сполук, здатних впливати на зрілу біоплівку та на різні етапи її формування. Мета дослідження – встановити вплив нових похідних амінопропанолів на плівкоутворення та сформовані E. сoli біоплівки порівнянно з антибактеріальними препаратами. Чутливість клінічного штаму E. сoli до дії сполук КВМ-97, КВМ-194, КВМ-204, КВМ-261, КВМ-262 і препаратів порівняння ципрофлоксацину, меропенему, гентаміцину та цефтазидиму визначали методом серійних мікророзведень і оцінювали за показником мінімальної інгібуючої концентрації (МІК). Здатність досліджуваних сполук та антимікробних засобів впливати на плівкоутворення та сформовані біоплівки кишкової палички досліджували методом сорбції генціанвіолету на структурах біоплівки з подальшою десорбцією в органічний розчинник. Дослідження впливу амінопропанолів з адамантильним та N-алкіларильним радикалом на біоплівки E. coli показало, що сполуки порушують плівкоутворення та руйнують сформовані біоплівки. Найвиразнішу дію відносно біоплівок кишкової палички на всіх досліджених етапах розвитку виявляють сполуки КВМ-97 і КВМ-262, які за ступенем інгібуючого ефекту проявляють переваги або не поступаються препаратам порівняння ципрофлоксацину, меропенему, цефтазидиму та гентаміцину. Отже, уперше синтезовані похідні амінопропанолу з адамантильним та N-алкіларильним радикалом можуть бути перспективними для створення на їхній основі лікарських засобів з антибіоплівковою активністю.

Дод.точки доступу:
Дудікова, Д.М.; Вринчану, Н.О.; Короткий, Ю.В.; Дронова, М.Л.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Кравченко, И. А.
Противовоспалительная активность густого экстракта имбиря (Zingiber officinale) при трансдермальном введении [Текст] / И. А. Кравченко, А. А. Коберник, Л. В. Эберле // Фармакологія та лікарська токсикологія : двомісячне науково-практичне, медичне видання. - 2017. - № 6. - С. 43-49. - Библиогр. в конце ст. . - ISSN 2227-7943
MeSH-головна:
ИМБИРЬ
ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА
Анотація: Одним з найважливіших напрямів сучасної фармакології є пошук і вивчення нових протизапальних засобів, у тому числі рослинного походження. Мета дослідження – визначення протизапального ефекту мазей на основі густого екстракту імбиру за трансдермального застосування в різних дозах, а також встановлення можливого механізму протизапальної активності. У разі дослідження антиексудативної активності на моделі карагінанового набряку було встановлено, що мазь з екстрактом імбиру з концентрацією 0,025 % (у перерахунку на суму поліфенольних сполук) проявляла найкращу протизапальну дію порівняно з іншими досліджуваними концентраціями (0,0125; 0,05 і 0,1 %). Профілактичне нанесення (за 2 дні до введення флогогена) досліджуваних мазей не мало позитивного впливу на динаміку індукованого запального процесу, викликаного карагінаном. Вивчення протизапальної активності екстракту імбиру на моделі зимозанового набряку з профілактичним нанесенням мазі до введення флогогена та лікуванням після ін’єкції флогогена показало, що мазь 0,025 % проявляла більш виражений антиексудативний ефект порівняно з іншими досліджуваними концентраціями. Попередня аплікація мазі сприяла пригніченню розвитку зимозанового набряку в ранні терміни, що дозволяє припустити наявність у неї помірної антиліпооксигеназної активності. Згідно з результатами дослідження, густий екстракт Zingiber officinale має виражену протизапальну активність, пригнічуючи активність ЦОГ-2 і ліпооксигенази, що робить його перспективним об’єктом для подальшого фармакологічного вивчення та впровадження в медичну практику як альтернативного засобу терапії запальних процесів.

Дод.точки доступу:
Коберник, А.А.; Эберле, Л.В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Вітамін D у комплексному лікуванні експериментального цукрового діабету [Текст] / В. Й. Кресюн [та ін.] // Фармакологія та лікарська токсикологія : двомісячне науково-практичне, медичне видання. - 2017. - № 6. - С. 50-58. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2227-7943
MeSH-головна:
ВИТАМИН D (терапевтическое применение)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫЙ (лекарственная терапия)
Анотація: Мета дослідження – обґрунтувати доцільність застосування вітаміну D (ергокальциферолу) у комплексному лікуванні експериментального цукрового діабету (ЦД). Експериментальний ЦД моделювали одноразовим внутрішньоочеревинним введенням стрептозотоцину в дозі 50 мг/кг у щурів. Після виникнення стабільної гіперглікемії тваринам вводили інсулін (3 ОД або 1 ОД на 1 тварину), масляний розчин ергокальциферолу (6000 або 600 МО) або комбінацію (інсулін 1 ОД і ергокальциферол 600 МО на 1 тварину) від 2 тижнів до 6 міс. Функціональний стан мембран мітохондрій печінки тварин вивчали за допомогою флуоресцентного зондування бішару. Після введення інсуліну в дозі 3 ОД рівень цукру в крові тварин з експериментальним ЦД зменшувався на 30–66 % протягом періоду від 2 тижнів до 6 міс. Інсулін у дозі 1 ОД зменшував уміст цукру в крові щурів у різні проміжки часу на 20–30 %. Ця доза є оптимальною для вивчення лікарських засобів з передбачуваною потенціюючою дією. Уведення вітаміну D у дозі 600 і 6000 МО вірогідно зменшувало вміст цукру в крові щурів з експериментальним діабетом у середньому на 20–35 і на 40–60 % відповідно. Сумісне введення інсуліну (1 ОД) і ергокальциферолу (600 МО) практично нормалізувало рівень цукру в експериментальних тварин, уже починаючи з 2 тижня дослідження, що свідчить про наявність синергізму потенціюючого характеру даної комбінації. Корекція ЦД інсуліном і вітаміном D, введеними окремо, визначила позитивну тенденцію до нормалізації стану поверхневих шарів мембран мітохондрій. А їхнє поєднане введення практично повертало ці зміни до контрольних величин. Міжмолекулярні зв’язки мембран, за даними сумарної флуоресценції, нормалізувалися повністю. Ці дані свідчать про те, що сумісне введення інсуліну та вітаміну D у дозах, значно менших за терапевтичні, нормалізує міжмолекулярні зв’язки в поверхневих шарах мембран. Нагальною задачею в подальшому є поглиблене вивчення механізмів, які призводять до вираженої ефективності сумісного застосування цих лікарських засобів за ЦД.

Дод.точки доступу:
Кресюн, В.Й.; Годован, В.В.; Годлевський, Л.С.; Антоненко, П.Б.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Павлов, С. В.
Вплив селективних модуляторів естрогенових рецепторів на експресію та синтез HSP 70 білків у кардіоміоцитах щурів з гострим інфарктом міокарда [Текст] / С. В. Павлов, К. В. Левченко, О. М. Камишний // Фармакологія та лікарська токсикологія : двомісячне науково-практичне, медичне видання. - 2017. - № 6. - С. 59-65. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2227-7943
MeSH-головна:
ИНФАРКТ МИОКАРДА (лекарственная терапия)
БЕЛКА СИНТЕЗА ИНГИБИТОРЫ
РЕЦЕПТОРЫ ЭСТРОГЕНОВ (прием и дозировка)
МИОЦИТЫ СЕРДЕЧНЫЕ
Анотація: Останніми роками проведено значну кількість експериментальних та клінічних досліджень, присвячених вивченню феномена метаболічної терапії гострого періоду інфаркту міокарда (ІМ). Проте молекулярні та біохімічні процеси метаболічної адаптації до ішемії залишаються не до кінця дослідженими. Сьогодні активно проводиться пошук цитопротекторів серед сполук і факторів, що здатні індукувати синтез білків HSP 70. У цьому аспекті на особливу увагу заслуговують естрогени, які потенціюють вхід HSP 70 білків у клітину, що зумовлено механізмом їхньої біологічної дії. Мета дослідження – встановити здатність SERM впливати на експресію/синтез HSP 70 білків та оцінити їхню цитопротективну дію за умов гострого ІМ. Експериментальну частину роботи було виконано на 120 статевозрілих щурах-самцях масою 190–230 г. Гострий ІМ моделювали шляхом введення впродовж 3 діб коронароспазмуючого агента – пітуїтрину (1 од/кг підшкірно), та ?1, 2, 3 адреноміметика ізопреналіну (200 мг/кг внутрішньом’язово). Як SERM були обрані тамоксифену цитрат (0,1 мг/кг) і тореміфен (0,1 мг/кг). Як референспрепарат було обрано метаболітотропний препарат капікор (6 мг/кг). Для аналізу експресії HSP 70 генів використовували метод полімеразної ланцюгової реакції зі зворотною транскрипцією в режимі реального часу. Інтенсивність біосинтезу HSP 70 білків у кардіоміоцитах досліджували імуноферментним методом. Кардіопротективні ефекти досліджуваних препаратів оцінювали за їхньою здатністю впливати на енергетичний метаболізм та оксидативний стрес. За оцінки стану антиоксидантної системи кардіоміоцитів щурів з гострим інфарктом міокарда було встановлено суттєве збільшення вмісту нітротирозину, більш ніж 89 %, щодо інтактної групи тварин. Встановлені патобіохімічні зміни відбувалися на тлі розвитку енергодефіциту кардіоміоцитів, про що свідчило статистично вірогідне падіння показників ЕЗ, ЕП,ТКД відповідно на 45, 62 і 80%. Важливо зазначити, що в разі дослідження характеру експресії/синтезу HSP 70 білків у кардіоміоцитах було зафіксовано різноспрямований характер експресії та синтезу цього білка. Так, на 4 добу ІМ у щурів контрольної групи було зареєстровано суттєве, більш ніж на 90 %, підвищення експресії mRNA HSP 70. Однак концентрація HSP 70 білка в кардіоміоцитах знижувалася більш ніж на 74 %. Разом з цим, курсове призначення тамоксифену, тореміфену та капікору тваринам з гострим ІМ призводило до модулюючого ефекту щодо характеру експресії та синтезу HSP 70 білка. Аналіз даних щодо експресивної активності mRNA HSP70 показав, що SERM та референс-препарат капікор здатні за умов гіпоксії модулювати експресію HSP 70. Крім того, курсове застосування SERM призводило до обмеження розвитку оксидативного стресу та покращання енергообміну кардіоміоцитів. Встановлений спектр фармакологічних ефектів SERM обумовлює перспективність та актуальність подальших досліджень у цьому напрямі.

Дод.точки доступу:
Левченко, К.В.; Камишний, О.М.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Шебеко, С. К.
Дослідження впливу Глюкваміну на перебіг гломерулонефриту з нирковою недостатністю в експерименті [Текст] / С. К. Шебеко, І. А. Зупанець, А. С. Шаламай // Фармакологія та лікарська токсикологія : двомісячне науково-практичне, медичне видання. - 2017. - № 6. - С. 66-71. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2227-7943
MeSH-головна:
ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ (осложнения)
РЕНАЛЬНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ (лекарственная терапия)
ГЛЮКОЗАМИН (терапевтическое применение)
Анотація: Гломерулонефрит має вагоме медико-соціальне значення, оскільки є однією з головних причин виникнення хронічної хвороби нирок (ХХН). Розвиток даної патології призводить до неминучої ниркової недостатності, інвалідизації хворих і втрати соціальної активності. Сьогодні в медичній практиці відсутні ефективні засоби лікування гломерулонефритів. Мета дослідження – експериментальне вивчення впливу Глюкваміну на перебіг гломерулонефриту для обґрунтування доцільності його застосування в терапії ХХН. Дослідження проводили на моделі активного нефриту Хеймана на 50 щурах. У тварин проводили дослідження сечі, визначали масовий коефіцієнт нирок, швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ), уміст загального білка, альбуміну, креатиніну та сечовини в крові. У ході дослідження було показано, що під впливом Глюкваміну станом на 120 добу дослідження спостерігали вірогідне зменшення рівня протеїнурії, масового коефіцієнта нирок та збільшення відносного діурезу й показнику ШКФ, що свідчить про нормалізацію функціонального стану нирок. Також у тварин спостерігали збільшення вмісту в крові загального білка й альбуміну та зменшення креатиніну й сечовини, що говорить про покращання білкового та азотистого обмінів. При цьому за ступенем впливу Глюквамін перевершував активність препаратів порівняння Кверцетину та Леспефрилу. Дослідний препарат Глюквамін, що містить кверцетин і похідні глюкозаміну за умов розвитку гломерулонефриту з нирковою недостатністю в щурів чинить виражену нефропротекторну й гіпоазотемічну дію та є перспективним засобом лікування ХХН.

Дод.точки доступу:
Зупанець, І.А.; Шаламай, А.С.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

10.

Залигіна, Є. В.
Порівняльне вивчення токсичності густого водно-спиртового екстракту з незрілих плодів горіха волоського та препарату Альтан за повторного введення щурам [Текст] / Є. В. Залигіна // Фармакологія та лікарська токсикологія : двомісячне науково-практичне, медичне видання. - 2017. - № 6. - С. 72-82. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2227-7943
MeSH-головна:
РАСТЕНИЙ ЭКСТРАКТЫ (токсичность)
ОРЕХ (токсичность)
Анотація: Мета дослідження – вивчення профілю безпеки екстракту густого водно-спиртового з незрілих плодів горіха волоського (ЕГВС) (Juglans regia L.) за субхронічного введення порівняно з препаратом «Альтан». Дослідження субхронічної токсичності ЕГВС було проведено відповідно до «Методичних рекомендацій з експериментального вивчення токсичної дії потенційних лікарських засобів». Показано, що за субхронічного (протягом 90 діб) введення ЕГВС у дозі 25 мг/кг та Альтану 1 мг/кг маса тіла експериментальних тварин залишається стабільною, відхилень від фізіологічної норми не відмічено, не відзначали також статистично значущих змін показників поведінки тварин у тесті «Відкрите поле» порівняно з вихідним станом. Встановлено, що досліджувані препарати за субхронічного внутрішньошлункового введення щурам не викликають зміни гематологічних та більшості біохімічних показників у крові за винятком зменшення наприкінці експерименту вмісту глюкози, загальних ліпідів та ?-ліпопротеїдів під впливом ЕГВС (на відміну від Альтану), що, на нашу думку, може бути зумовлено специфічними фармакологічними (зокрема, гіпоглікемічними й антиатерогенними) властивостями досліджуваного екстракту та потребує подальших досліджень. Гістологічна будова внутрішніх органів щурів, які отримували ЕГВС та препарат Альтан, не мала суттєвих відмінностей від групи контролю, патологічних змін не виявлено, що свідчить про безпечність застосування ЕГВС. Таким чином, отримані результати досліджень дозволяють розглядати ЕГВС як безпечний лікувальний засіб, придатний для тривалого застосування.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

11.

Юрій Миколайович Максимов (до 80-річчя з дня народження) [Текст] // Фармакологія та лікарська токсикологія : двомісячне науково-практичне, медичне видання. - 2017. - № 6. - С. 85-86 . - ISSN 2227-7943

Дод.точки доступу:
Максимов, Юрий Николаевич \о нем\
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

12.

Пам'яті вченого та вчителя Олександр Олександрович Столярчук (18.08.1920-03.10.2017) [Текст] // Фармакологія та лікарська токсикологія : двомісячне науково-практичне, медичне видання. - 2017. - № 6. - С. 87-89 . - ISSN 2227-7943

Дод.точки доступу:
Столярчук, Олександр Олександрович \о нем\
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)